За словами Прохаська, він вирішив стати письменником, коли йому виповнилося 12 років. У школі не читав радянських українських письменників, а тільки після армії прочитав вірші Василя Стуса та почав писати і сам. Оскільки біологічний факультет, на якому він навчався, був немистецьким середовищем, Прохасько деякий час вважав, що сучасної української літератури як такої не існує. Перші її твори він прочитав лише 1990 року, коли познайомився з Юрком Іздриком, який розвісив в Івано-Франківську оголошення про створення літературно-мистецького часопису “Четвер”. Перші твори Прохаська Іздрик не прийняв, а згодом Прохасько написав своє перше оповідання “Спалене літо”, яке було опубліковане у часописі.
Серед письменників, близьких йому “за певним типом світосприйняття”, Прохасько називає Богуміла Грабала, Хорхе Луїса Борхеса, Бруно Шульца, Василя Стефаника, Данило Кіша, Габріеля Гарсіа Маркеса, Мілана Кундеру, Оноре де Бальзака, Антона Павловича Чехова, Сергія Довлатова, Лева Рубінштейна, а серед найулюбленіших творів — щоденник Анджея Бобковського “Війна і спокій” (1940–1944) та “Шерлок Холмс”.
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Серія внутрішньо-інтимних переживань “FM “Галичина”” та “Порт Франківськ” мають, дещо, притчевий характер. Написані у формі щоденника, ці роздуми на різноманітні теми, свого часу опубліковані в тижневику “Галицький кореспондент” та озвучені в ефірі радіо FM “Вежа”.
Прохасько бере участь у різних мистецьких перформансах. У 2009 року він, разом із іншими письменниками (Юрієм Андруховичем, Юрком Іздриком, Володимиром Єшкілєвим, Софією Андрухович) взяв участь у проекті “БОМЖ” (“Без Ознак Мистецького Життя”) Ростислава Шпука, пізніше презентованому на польському “Міжнародному фестивалі бездомного мистецтва.
У серпні 2010 року Прохасько в рамках музично-літературного діалогу, що відбувся під час фестивалю “Порто-Франко», читав уривок з роману Станіслава Вінценза “На високій полонині” на руїнах Пнівського замку. Під час читання французький віолончеліст Домінік де Вієнкур виконав сюїту Баха.
2011 року книгу Тараса Прохаська “БотакЄ” було визнано Книгою року.
2013 року премією “Книга року BBC” було відзначено дитячу книжку Тараса Прохаська “Хто зробить сніг”, створену разом з Мар’яною Прохасько.