Ділимося результатами стратегічних сесій в громадах в рамках програми «Лідерство ветеранів для розвитку громади», яку ми реалізуємо у співпраці з БО БФ «РЕАЛІС».  

Програма допомагає ветеранам знайти себе у громадському лідерстві та дає інструменти втілення  власних ідей, здатних змінити життя спільноти  на краще.

Про сесії

Сесії відбулися 2–24 вересня 2026 року у громадах  Вінницької, Рівненської, Полтавської та Чернівецької областей, що беруть участь в проєкті. Метою сесій було визначити, як залучити  ветеранок  та ветеранів до активної участі в житті громад.
В роботі взяли участь 290 людей: ветерани й ветеранки, члени родин військовослужбовців та загиблих захисників, фахівці із супроводу ветеранів, представники місцевого самоврядування й громадських організацій. Сесії фасилітували Аліна Познанська, Оксана Глєбушкіна, Анна Гладка, Ганна Крамаренко та Ірина Венгловська.  Розробила дизайн сесій  та виступила супервізоркою фасилітації Тамара Сухенко.

Громади були дуже різні: від  обласних центрів з 300+ тисячами мешканців до сіл, де на обліку 26 ветеранів.
Кожна сесія складалася з 5 блоків запитань : що вже є для ветеранів, чого бракує, які виклики найважливіші, які ідеї можна запускати та хто готовий взяти в цьому участь.

Довіра, комунікація та повага 

Сесії показали, що одним з найскладніших бар’єрів у залученні ветеранів до активної участі в житті громад є дефіцит довіри.  Він проявляється на кількох рівнях: між ветеранами й ОМС, між ветеранами й формальними програмами, між ветеранами й цивільним населенням, а подекуди й усередині самої ветеранської спільноти.
Спільний ветеранський статус ще не створює спільноти. У громадах є активні ядра, окремі сильні лідери, кілька організацій (іноді конкуруючих) і багато ветеранів, які не залучені до громадської діяльності.
Ветерани також болісно реагують на ігнорування Хвилини мовчання, хамство в транспорті й репліки лікарів на кшталт «я вас туди не посилав». У кількох громадах вони також сприймають багато заходів навколо ветеранської тематики як формальні чи іміджеві.

Водночас, довіру можна будувати. У Рівному на початку сесії учасники були стриманими, а наприкінці один із них назвав її «світлом у кінці тунелю». У Пирятині та Решетилівці ветерани, ГО й ОМС уже мали досвід спільної роботи, і там від обговорення до дій переходили значно швидше.

Послуга є, а доступу немає

Найсистемніше, що показали всі сесії, це – розрив між формальною наявністю послуг і реальною можливістю ветерана ними скористатися. У більшості громад уже є місцеві програми, фахівці із супроводу, психологічна допомога, реабілітація, пільги, ветеранські простори. Але типовий шлях виглядає так: послуга існує → людина не знає про неї або не розуміє алгоритму → проходить кілька установ → стикається з бюрократією → відмовляється від подальших спроб.

Сесії показали щонайменше сім різних бар’єрів доступності:

• Інформаційний. Людина має право на послугу, але не знає про неї. У Дубно, за оцінками фахівців, живе близько 2500 ветеранів, а на супроводі перебуває значно менше. В Опішні ключовим запитом стала зрозуміла дорожня карта дій після повернення зі служби.
• Процедурний. Довідки, комісії й переадресація від спеціаліста до спеціаліста. У Полтаві це назвали «пінг-понгом»: частина людей зрештою відмовляється від послуги, залишаючись із відчуттям, що їхня потреба неважлива.
• Навігаційний. Бракує «точки входу», де людина отримує алгоритм і супровід. У Лубнах прямо назвали відсутність структури, яка б «вела» ветерана від повернення до цивільного життя.
• Географічний і фізичний. У віддалених селах менше спеціалістів, а доїхати до міста на лікування чи реабілітацію складно.
• Якісний. Послуга існує, але застаріле обладнання чи недостатня кваліфікація роблять її малоефективною. У Горішніх Плавнях учасники казали, що частина сервісів існує радше формально.
• Психологічний. Ветерани не довіряють «цивільним» психологам без досвіду війни. Учасники говорили про необхідність військових психологів, психологів-чоловіків.Пряма пропозиція «піти на консультацію» відлякує, тому потрібен «м’який вхід»: групи «рівний рівному», ретрити, спільне дозвілля. Родини військовослужбовців та ветеранів потребують окремих форматів підтримки.
• Цифровий. Коли інформують лише онлайн, поза полем лишаються старші члени родин, які не користуються смартфонами.

Ці питання забирають ресурс і в громадській діяльності. У Дубно фасилітаторка зафіксувала готовність ветеранів діяти й водночас побоювання: якщо вкладати час у громадську роботу, хто забезпечуватиме сім’ю? Відсутність лідерської активності не завжди означає відсутність мотивації, іноді ціна участі для людини занадто висока.
Тому ключове завдання полягає не в тому, щоб додати ще одну послугу, а в тому, щоб побудувати зрозумілий маршрут ветерана та єдину точку входу.

Найцікавіші ідеї: чотири напрями змін

Ветеранські ініціативи з усіх сесій можна об’єднати у чотири взаємопов’язані напрями.

Ось найцікавіші приклади:

Відновлення 

• «Ветеранське коло» та «Місце сили» (Решетилівка): регулярні зустрічі підтримки «рівний рівному» без адміністративного тиску й сімейні ретрити в лісі біля річки.
• Профільні групи підтримки (Нові Санжари) для тих, хто чекає, і для тих, хто проживає втрату.
• Сквер пам’яті (Горішні Плавні): замість могил — дерева з QR-кодами, за якими можна дізнатися історію людини так, як її розповіли рідні.

Спільнота і взаємодія

• «Ветеранський корпус Дубно» об’єднує спільноту в юридичну особу. Учасники хочуть проводити зустрічі ветеранів зі школярами щоп’ятниці, а не раз на рік, і створити молодіжну організацію за принципом «Пласту» чи «Центурії». Автори ідеї надихалися досвідом Вінницького ветеранського корпусу.
• «Кава з побратимом» (Недобоївці): регулярний неформальний формат із мінімумом бюрократії.
• Ветеранський хаб-кафе з барбершопом і «підвішеною кавою» (Пирятин) поєднує простір для спілкування з реальним сервісом.
• Жіноча ветеранська організація (Лубни) і форум «ProВетеран» з радіопрограмою «ReLife» (Решетилівка) працюють на згуртування та повагу до ветеранів.

Економічна та професійна самореалізація

• Ваучер на старт власної справи з менторством і податкові канікули для ветерана-підприємця (Рівне) відповідають на запит про допомогу з ідеєю та бізнесом.
• Ферма за принципом «візьми ягня» та служба охорони (Дубно): робочі місця, які створює сама ветеранська спілка.
• Курси «дронарів» і домедичної допомоги (Горішні Плавні) уже близькі до запуску: лідер проходить навчання, щоб отримати сертифікат викладача.

Зміна системи громади

• «Місячник ветерана» (Шпанів): міжвідомча робоча група, яка регулярно доносить до ветеранів зміни в програмах і послугах. Поруч там же задумали хаб «Поруч» із вимірюваним результатом: щоб за рік його послугами скористалися понад 50% ветеранів громади.
• «Дорожня карта ветерана» (Опішня, Мамаївці) пропонує покроковий маршрут послуг для демобілізованих.
• Ветеранська рада за принципом «Жодних рішень про ветеранів без ветеранів» (Недобоївці) і «Рада ветеранів 2.0» та Інститут ветеранів (Рівне) мають дати ветеранам реальний вплив на рішення громади.

Ветеранський простір — одна з найпоширеніших ідей, але за цією назвою ховаються різні функції: десь це місце спілкування й розбудови спільноти, десь простір психологічної підтримки, а десь «єдина точка входу» до послуг. Тому перед його створенням варто зрозуміти, яку саме потребу він має закрити. Ініціативи різні й за зрілістю: в одних громадах це поки що напрям («потрібен хаб»), в інших уже є формати, лідери й команди. Важливий загальний зсув: від моделі «допомога ветерану» до моделі «ветеран як співтворець рішення».

Наступний етап – навчання учасників та учасниць

Разом з партнерами ми підготували навчальну програму, що відповідає запитам учасників та учасниць проєкту, висловленим під час сесій : правова грамотність, проєктний  менеджмент, комунікації та переговори, лідерство й командна взаємодія.
Навчання триватиме у жовтні-листопаді та матиме змішаний формат: онлайн та 6-ти денну очну сесію. 

Слідкуйте за новинами на нашому сайті та у соцмережах.

Проєкт «Лідерство ветеранів для розвитку громади» реалізується завдяки Програмі реабілітації та реінтеграції ветеранів України (Програма реінтеграції ветеранів IREX), яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США